4. В ПАРАХ / ГРУПАХ ПО 3. Врахування особливих освітніх потреб учнів зі СДУГ у навчальному процесі.

1) (У парах). Уявіть, що в вашому класі навчається учень зі СДУГ. Які труднощі ви передбачаєте? Що можна з ними зробити загалом?

2) Прочитайте інформацію та перевірте свої припущення.

Що роблять, щоб допомогти дитині зі СДУГ?

Для полегшення проявів синдрому дефіциту уваги з гіперактивністю використовується:

• Медикаментозне лікування (призначає лікар)
• Когнітивно-поведінкова терапія (проводить психолог)
• Поведінкова підготовка батьків (проводить психолог)
• Спеціальні педагогічні заходи (запроваджує вчитель)

Що може зробити вчитель іноземної мови?

• Зробити попереднє припущення, чи має учень СДУГ.
• Використати спеціальні стратегії відповідно до конкретної ситуації.
• Переконатись в їхній ефективності та внести корективи.

3) ( У групах по 3). Прочитайте запропоновані ситуації та оберіть таку, що є для Вас більш актуальною. 

Проблемні ситуації

1. У 7 класі навчається хлопчик з ДЦП і, схоже, зі СДУГ. Йому складно всидіти на уроці більш, ніж 10 хвилин, протягом яких він усіх перекрикує, відповідаючи на запитання вчителя. Хлопчик часто не виконує домашні завдання, а якщо робить, то неповністю та недбало – почерк складно розібрати, якість сумнівна. В середині уроку він проситься вийти в коридор. Коли повертається, задає запитання не по темі, голосно звертається до однокласників, що сидять за іншими партами, іноді робить нетактовні зауваження про чужу зовнішність. Водночас, дуже засмучується, що вчитель робить йому зауваження, переживає, що вчитель перестане його поважати.

2. У 9 класі навчається дівчинка з симптомами, схожими на СДУГ. Вона тиха, мрійлива, виконує лише половину завдань, хоч дуже старається, не знає, де шукати, чи забуває виконати решту. Довго знаходить потрібну сторінку, запізнюється на уроки, забуває вдома речі, шапки та книжки – в класах. На уроках думає про щось своє, іноді не чує, що вчитель до неї звертається. Все робить дуже повільно. Має нормальний розумовий розвиток, відповідає вдумливо, але відстає у завданнях, де потрібно гнучко підставляти правила під нові ситуації. Довго розпочинає нові справи, часто залишає розпочате на потім. Нормально ставиться до інших, але майже ні з ким не спілкується.

4) (У групах по 3). Прочитайте запропоновані матеріали та запропонуйте план дій для покращення обраної проблемної ситуації.

Що може зробити вчитель?

ВАРІАНТ 1. АДАПТАЦІЯ ТА МОДИФІКАЦІЯ ОРГАНІЗАЦІЇ НАВЧАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ:

а) побудова робочого дня дитини зі СДУГ відповідно до попередньо повідомленого їй розкладу та простих планів уроків;

б) використання зрозумілих інструкцій і вимог, лаконічних класних правил і меж дозволеного;

в) використання наочних нагадувань щодо правил, яких потрібно дотримуватись (наприклад: 1. Зупинись і послухай. 2. Подивись і подумай. 3. Виріши і зроби), а також завдань, які потрібно виконати із зазначенням відведеного часу; 

г) використання системи змагання, заохочення (в т. ч. усного) і бонусних балів за бажану поведінку;

д) проведення моніторингу поведінки учнів (постійне ведення записів);

е) організація ситуацій додаткового руху на уроці (руханки, витирання дошки, принесення книги з бібліотеки), щоб дати дитині з гіперактивністю можливість додатково рухатись;

є) вилучення з класу предметів, що відволікають дітей з порушенням уваги; 

ж) кероване розміщення учнів у класі (за першу парту, але подалі від дверей, вікон і всього, що відволікає; з учнем, який не відволікається; за окрему парту; в частині класу, де учень працюватиме обличчям до стіни);

з) організація тестування у спеціальних приміщеннях; 

и) ситуативна модифікація навчання учнів зі СДУГ, якщо цього вимагає їх стан (зниження вимог до складності та кількості завдань, до охайності роботи); 

і) використання альтернативних способів запису інформації учнями (окрім письма).

ВАРІАНТ 2. АДАПТАЦІЯ ПІДХОДІВ, ПРИНЦИПІВ І МЕТОДІВ НАВЧАННЯ: 

а) використання "прямого" викладання, коли на конкретний стимул очікується конкретна реакція учня; 

б) використання комп'ютерних технологій; 

в) гнучка адаптація навчального процесу: варіювання тембру голосу, темпу роботи, залучення життєвих прикладів; 

г) розвиток в учнів класу культури позитивного спілкування; 

д) розвиток в учнів класу культури позитивного спілкування;

е) запровадження системи спеціальної (зокрема знакової) комунікації між учителем та учнем зі СДУГ (використання фраз, що привертають увагу чи перемикають її на інший об'єкт, тощо); 

є) відмова від критики та покарань на користь заохочення правильної поведінки чи зменшення привілеїв; 

ж) залучення учнів зі СДУГ до групової роботи та приділення їм уваги в позаурочний час; 

з) утримування зорового контакту з дитиною та перевірка її уваги та розуміння короткими навідними питаннями; 

и) використання особистого звернення до дитини, коли вона втрачає увагу; 

і) забезпечення простих, коротких інструкцій та знаходження біля дитини, щоб вона розуміла, що вчитель очікує результатів; 

к) повторення дитиною інструкцій учителя; 

л) розподіл завдань на невеликі етапи; 

м) надання дитині вибору, де всі варіанти є прийнятними для вчителя; 

н) абстрагування від особливостей дитини; 

о) варіювання видів діяльності. 

п) використання по одному завданню на сторінку в роздаткових матеріалах та запобігання неважливих ілюстрацій.

ВАРІАНТ 3. АДАПТАЦІЯ НАВЧАЛЬНОГО СЕРЕДОВИЩА: 

а) використання гнучких місць для сидіння, підставок для ніг або опорних стрічок на ніжках стільця; 

б) структурування простору в класі; збільшення простору між партами, забезпечення ігрового простору; 

в) забезпечення учню зі СДУГ відносно тихого робочого місця в класі, наприклад поблизу вчителя; 

г) використання маленьких іграшок для концентрації уваги; зведення до мінімуму сенсорних подразників. 

РОЗВИТОК У ДІТЕЙ ЗІ СДУГ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ НАВИЧОК: 

а) використання зошитів для фіксації номерів і назв виконаних завдань; 

б) забезпечення додаткового набору книг для зберігання вдома; 

в) надання папки / кошика з обладнанням, щоб упорядкувати стіл; 

г) використання роздрукованих нотаток до занять; 

д) навчання навичок ведення конспектів; 

е) навчання послідовності виконання завдань (власний приклад, орієнтовний план дій, реалізація учнем). 

РОЗВИТОК У ДІТЕЙ ЗІ СДУГ УВАЖНОСТІ ТА ПАМ'ЯТІ: 

а) заохочення учнів пов'язувати між собою нові факти; 

б) заохочення їх до використання прийомів мнемоніки; 

в) індивідуальне повторення інструкцій учням зі СДУГ; 

г) використання візуальних карт; 

д) заохочення учнів до використання кольорових маркерів для позначення виконаних завдань у щоденнику; 

е) використання карток.