3. В ПАРАХ / У ГРУПАХ ПО 3. Порушення слуху, їх класифікація та врахування в навчальному процесі. 30 хв.

1) В ПАРАХ. Прочитайте інформацію про види і ступені порушень слуху та поділіться інформацією. 

ВАРІАНТ 1. Види приглухуватості та глухоти. 

Дані захворювання класифікують залежно від різних параметрів. Виділяють наступні види приглухуватості (як і глухоти): 

Вроджена – у більшості випадків спровокована несприятливим перебігом вагітності або спадковими факторами, часто розвивається внаслідок перенесених матір’ю інфекційних хвороб, діагностується у дитинстві ЛОР-лікарем, або ж невропатологом або сурдологом. Набута – розвивається протягом життя під впливом несприятливих факторів (гучних звуків, хвороб, травм), також може бути пов’язана з віковими змінами. 

Вона підрозділяється на 2 групи: 

Рання – проявляється у віці до 5 років. 

Пізня – виникає після 5 років. 

Не менш поширеним явищем вважається раптова глухота, при якій слух знижується стрімко. Цей процес може займати кілька днів, а часом і кілька годин. Загалом з цією проблемою стикається кожна з 5 тисяч осіб на планеті віком від 30 до 60 років. При цьому частіше зустрічається глухота на одне вухо, ніж двостороння. 

ВАРІАНТ 2. Ступені порушення слуху. 

Залежно від ступеня ураження слухового аналізатора, людина здатна розпізнавати звуки певних частот та гучності. Всього їх 5: 

Приглухуватість 1 ступеня – легке порушення, при якому поріг сприйняття звуків підвищується до 20-40 дБ, учні чують звичайну мову з відстані не більше 4-6 метрів, а шепіт – з 1-3 м. 

Приглухуватість 2 ступеня – поріг зсувається до 41-55 дБ, здатність чути звуки середньої гучності доступна на відстані не більше 4 м, а шепіт – на дистанції до 1 м. 

Приглухуватість 3 ступеня – сприйняття звуків тихіше 56-70 дБ стає недоступним, шепіт не чутний, звичайна мова сприймається тільки на близькій відстані (до 1 м).

Приглухуватість 4 ступеня – важкий розлад слуху, що робить неможливим чутність звуків гучністю менше 71-90 дБ та розпізнання мови навіть на малих дистанціях.

Приглухуватість 5 ступеня – поріг сприйняття зсувається до 90 дБ, людина здатна почути лише гучний крик.

Оптимальним рішенням для людей з 3-5 ступенем приглухуватості стають слухові апарати підвищеної потужності. 

2) Прочитайте ще раз завдання в таблиці та позначте ті з них, що не будуть доступні для учнів з глухотою (НГ – недоступні через глухоту).  

3) Запропонуйте 2 стратегії адаптації  ігор чи завдань, що недоступні для учнів із глухотою (Зробіть їх доступними). 

4) У 3 ГРУПАХ. Прочитайте поради для вчителя, що працює в інклюзивному класі з учнями з порушенням слуху та складіть список з 5 найкорисніших: 

ВАРІАНТ 1.

Уявіть, що ви намагаєтесь зрозуміти нову тему, сидячи за партою у вакуумному звуконепроникному шоломі. Єдиний спосіб отримати інформацію – візуально. А наприкінці дня хтось перевірить, наскільки добре ви засвоїли інформацію. Здається, все трохи несправедливим, ні? Більш того, уроки можуть бути різного рівня складності: від базових уроків вивчення алфавіту до складних математичних рівнянь. У дітей глухих та зі слабким слухом дуже багато труднощів у повсякденному житті, а з часом додаються і шкільні. Ось деякі проблеми та рекомендації для вчителів, що допоможуть покращити умови навчання. 

• Акустика у класі. Часто це суттєва проблема для багатьох дітей. Але те, що може бути більш-менш прийнятним для звичайного учня, протипоказане дитині з порушеннями слуху. Глухі діти та зі зниженим слухом у будь-якому разі потребують повного візуального доступу до всього, що відбувається у кабінеті. Найкраще у класі розставити столи у формі літери «U». Це дозволить учню побачити, хто говорить, а також брати участь у розмові. Якщо у вашому класі є кондиціонер чи інша техніка, потурбуйтесь, аби учень із вадами слуху не сидів поблизу них. Слухові апарати підсилюють усі зовнішні звуки. Через шум техніки дитина може не почути того, про що говорять у класі. Бажано, щоб у кабінеті був килим, адже тоді вібрація від пересування підлогою для такого учня буде менш відчутною. 
• Освітлення. Лампи, що імітують денне світло, мають специфічний звук, який підсилюється слуховими апаратами. А це ще більш ускладнює спроби зрозуміти, що каже вчитель чи однолітки. Віддайте перевагу традиційним лампам та рівномірному освітленню кімнати. Також важливо, де знаходиться вчитель відносно вікна – воно не має знаходитися за спиною вчителя, бо школяр ризикує не побачити руху губ та жестів. Також враховуйте, аби прямі сонячні промені з вікна не засліплювали учня, адже йому буде важко побачити, що коїться навколо. 
• Небажання експериментувати. Дослідження показують, що діти з вадами слуху часто відстають у сприйнятті інформації, відповідно, і у навчанні. Особливо, це стосується математики та мовних предметів. Слухачі постійно поглинають нову інформацію та знання за допомогою слуху, але не у всіх є така розкіш. Учителю потрібно проявити гнучкість, залучати нові методики викладання, провести дослідження та з’ясувати, який спосіб засвоєння інформації буде оптимальним. 
• Читання по губам. Може скластися помилкове враження, що всі глухі діти вміють читати по губам. Можливо, це так, але далеко не всі слова української та особливо іноземної мови можна розрізнити саме таким чином. Особливо, якщо предмет та тема нові, коли вивчаються складні терміни. Є декілька порад, як краще подавати інформацію: а) Ніколи не розмовляйте, відвертаючись до дошки. б) Поширюючи класом роздатковий матеріал, старайтесь не говорити. в) Тему озвучуйте, стоячи перед класом. г) Коли відбувається начитування нового матеріалу, відмовтесь від звички ходити по класу. д) Якщо учень говорить, не бійтесь звертатись до нього, опитувати, він має бути повноцінним учасником навчального процесу. Просто дайте йому трохи більше часу для обробки інформації та підготовки до відповіді. 

ВАРІАНТ 2.

Уявіть, що ви намагаєтесь зрозуміти нову тему, сидячи за партою у вакуумному звуконепроникному шоломі. Єдиний спосіб отримати інформацію – візуально. А наприкінці дня хтось перевірить, наскільки добре ви засвоїли інформацію. Здається, все трохи несправедливим, ні? Більш того, уроки можуть бути різного рівня складності: від базових уроків вивчення алфавіту до складних математичних рівнянь. У дітей глухих та зі слабким слухом дуже багато труднощів у повсякденному житті, а з часом додаються і шкільні. Ось деякі проблеми та рекомендації для вчителів, що допоможуть покращити умови навчання. 

• Нестача досвіду та теоретичних знань у вчителя. Мало хто з педагогів типової школи одразу готовий працювати в інклюзивному класі. Попередньо проводиться інструктаж, вчитель дізнається потрібну йому інформацію по роботі з дитиною з особливими потребами. Але ті правила, які діють з одним учнем, можуть не спрацювати з іншим. Велике значення має бажання вчителя самостійно шукати нову інформацію по роботі з дітьми з особливими потребами. Важливим є і контроль, чи правильно учень зрозумів поставлене перед ним завдання. Дублюйте озвучені завдання у письмовій формі. 

• Соціальні проблеми. Глухі діти часто відчувають дискомфорт через акцент сторонніх на вадах слуху. Вони хочуть бути схожими на своїх друзів з "нормальним" слухом. Якщо це бажання не реалізоване, вони відчужуються та не демонструють бажання брати участь у шкільних чи класних заходах, а також не часто проявляють ініціативу. Аби мінімізувати розрив у знаннях, результатах навчання, вчителі могли б попрацювати над одним дуже важливим чинником, який часто ігнорується – дитяча впевненість у свої силах. 
• Відсутність співпраці з батьками. Фахівці рекомендують постійно контактувати з батьками дитини. Це допоможе орієнтуватися, наскільки методики викладання дієві, чи все влаштовує дитину. Також це чудовий спосіб оперативно залагоджувати будь-які проблеми, які можуть виникнути. 
• Недоопрацьована навчальна програма. За традиційною практикою нова інформація вивчається на поточному уроці. Це працює з типовим класом, в інклюзивному ж потрібно шукати інші варіанти. Заздалегідь надайте учневі з вадами слуху письмову чи електронну копію теоретичного матеріалу. Якщо потрібно, аби на поточному уроці він мав брати активну участь, на початку дайте роздрукований варіант ключової інформації, яку всі дізнаються. 
• Відсутність технічного забезпечення. Часто у шкіл не вистачає технічного забезпечення: інтерактивні дошки, проектори, програми для додавання субтитрів на відео. А інфрачервоні системи, сумісні зі слуховими апаратами, вібраційні системи, аварійні сигнали та інтерпретатори звучать, наче технології з майбутнього. 

ВАРІАНТ 3.

В загальноосвітніх навчальних закладах все частіше навчаються діти з незначним зниженням слуху. Педагоги мають бути уважними, щоб не пропустити чутливі етапи навчання, виявляючи, як діти сприймають інформацію — чи дивляться в обличчя того, хто говорить, чи чують його.

1. Ознаки порушень слуху. Сигнали можливих порушень слуху включають: 

• Змішування дзвінких і глухих звуків.
• Пропуски приголосних звуків при двох приголосних поряд.
• Пропуски ненаголошених складів. 

Ці помилки помітні в письмових роботах і під час спілкування. 

2. Інклюзивне навчання. Успіх інклюзивного навчання дітей з порушеннями слуху значною мірою залежить від розвитку їх мовлення. Для цього рекомендується проводити:

• Корекційно-розвивальні заняття. 
• Заняття з формування вимови.
• Розвиток слухового сприйняття та музично-ритмічні заняття.

Проблеми при навчанні глухих дітей складніші, ніж у випадку зі слабочуючими. Ефективнішими є:

• Інтегроване навчання в спеціальних класах.
• Звичайний клас з додатковими індивідуальними та корекційно-розвивальними заняттями із сурдопедагогом.
• Учні зі зниженим слухом мають сидіти близько до вчителя (1,5-2 м). 
• Під час пояснення вчитель повинен стояти в статичному положенні, щоб обличчя було добре видно.
• Доцільно забезпечити використання наочних матеріалів і чітку структуру навчального матеріалу.
• Слід ввести умовні жести для привертання уваги. 
• Говорити чітко і не надто швидко.
• Використовувати короткі фрази з виразним змістом.
• Роздавати учням надруковані конспекти.
• Використовувати таблиці, схеми та графіки.
• Заохочувати до використання слухових апаратів.
• Призначати помічника з числа чуючих учнів

3. Моніторинг розуміння. Педагогам важливо перевіряти, чи учні правильно зрозуміли матеріал. Рекомендується:

• Переформульовувати складні речення.
• Давати учням термінологічні словники.
• Враховувати додатковий час на виконання завдань.
• Розвивати комунікативні вміння дитини через інтерактивні методи навчання.