2. У ГРУПАХ ПО 3 / У ПАРАХ. Порушення зору, їх класифікація та врахування в навчальному процесі. 40 хв.

1) У ГРУПАХ ПО 3. Прочитайте інформацію про види і ступені порушення зору та обміняйтесь інформацією:  

ВАРІАНТ 1.

Порушення зору можуть бути: 

• вродженими і набутими, 
• прогресуючими та стаціонарними. 

Вроджена сліпота обумовлюється ушкодженням або захворюванням плоду в період внутрішньоутробного розвитку або виникає внаслідок впливу негативних спадкових факторів. 

Набута сліпота в основному виникає внаслідок захворювань органів зору – сітківки, рогівки або захворювань центральної нервової системи (менінгіт, пухлина мозку, менінгоенцефаліт), ускладнень після загальних захворювань організму (кір, грип, скарлатина), травматичних ушкоджень головного мозку або очей. 

На відміну від сліпонароджених, діти, які втратили зір, мають певні зорові уявлення. Вони відіграють важливу роль у відтворенні образів предметів і явищ при сприйманні їх словесних описів. Ступінь збереженості зорових уявлень залежить від часу настання сліпоти (чим пізніше виник зоровий дефект, тим більший запас образів у дитини), від змісту та організації пізнавальної діяльності дітей, які втратили зір.

Розрізняють прогресуючі і стаціонарні порушення зорового аналізатора. При прогресуючих порушеннях відбувається поступове погіршення зорових функцій під впливом патологічного процесу. Наприклад, при глаукомі підвищується внутрішньоочний тиск і відбуваються зміни в тканинах очей. Зір знижується під впливом пухлин головного мозку. При недотриманні санітарно-гігієнічних норм при читанні і письмі відбувається розвиток короткозорості та далекозорості.

До стаціонарних дефектів зору відносять, перш за все: мікрофтальм — вроджена аномалія розвитку, що характеризується зменшенням розміру одного або обох очей різного ступеня вираження; колобома — дефект райдужної оболонки або судинної оболонки очного яблука; астигматизм — поєднання в одному і тому ж оці різних видів рефракції; катаракта – помутніння кришталика ока. 

ВАРІАНТ 2.

За ступенем зниження гостроти зору розрізняють сліпих і слабозорих дітей. 

До сліпих відносять абсолютно (тотально) сліпих дітей та дітей із залишковим зором (тобто від відчуття світла до залишкового зору з гостротою 0,04. Це означає, що в таблиці для перевірки гостроти зору вони не розрізняють літери навіть із першого ряду. 

До слабозорих відносять дітей, які мають гостроту зору від 0,05 до 0,4. Це означає, що в таблиці вони або не розрізняють і першого ряду, або розрізняють літери до 4-го ряду зверху. До цієї категорії відносять також дітей з дещо більшою гостротою центрального зору, які мають інші дефекти зорової функції (наприклад, різке звуження межі поля зору). На відміну від сліпих, у слабозорих дітей навіть сильно порушений зір є провідним аналізатором, тобто здійснює безпосереднє сприймання предметів і явищ навколишньої дійсності Однак їх сприймання є уповільненим, його точність знижена, а огляд звужений. 

Слабозорість утруднює орієнтування у просторі. Крім того у слабозорої дитини формуються збіднені уявлення про кольори та форму предметів, характер явищ. Це спричиняє збіднення чи подекуди неадекватність у них і мовної картини світу.

Працездатність таких дітей нестійка через швидку втомлюваність від зорової роботи, тому в умовах звичайного шкільного режиму в них може статися перенапруження зору. Така дитина потребує спеціального режиму, який виключає тривалі розумові й фізичні навантаження, різкі рухи і стрибки, нахили голови тощо 

ВАРІАНТ 3.

Найбільшу групу становлять діти з відносно легким порушенням зору, які за умови забезпечення їм індивідуального підходу можуть навчатися в масовій школі. Це діти з аномалією рефракції:

• короткозорість; 
• далекозорість; 
• астигматизм. 

Усі ці порушення, як правило, коригуються за допомогою окулярів. Разом з тим короткозорість й інші дефекти зору в дітей можуть прогресувати. Коригуючі окуляри в цьому випадку обов'язкові. В даному випадку повинні бути забезпечені такі умови навчання: 

• правильне освітлення; 
• додержання режиму зорової роботи (чергування різних видів роботи та відпочинку); 
• лікування супутніх хвороб, які ослаблюють організм та сприяють розвитку захворювань. 

Короткозорість – це відхилення від нормальної здатності оптичної системи ока заломлювати промені, яке полягає в тому, що зображення предметів виникають перед сітківкою, внаслідок чого дитина гірше бачить віддалені предмети. 

Далекозорість – це відхилення від нормальної здатності оптичної системи ока заломлювати світлові промені. У разі природженої далекозорості зображення предметів утворюються позаду сітківки, внаслідок чого дитина гірше бачить наближені предмети. 

Діти, які страждають на сильно виражену короткозорість або далекозорість, можуть не розрізняти важливих, але не дуже чітких зовні ознак об’єктів дійсності. 

Астигматизм – очне захворювання, при якому людна бачить предмети нечітко та/або спотворено. Він виникає внаслідок неправильної форми рогівки (рідше – кришталика). У нормальному стані рогівка і кришталик здорового ока мають правильну сферичну поверхню. При астигматизмі в різних меридіанах поверхні рогівки заломлююча сила різна, тому світлові промені, яку проникають через таку рогівку, не сходяться в одній точці на сітківці. 

2) Працюючи в парах, розв'яжіть наступний кейс:

У 2016-2017 н.р. на базі Балаклійської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 було створено інклюзивний перший клас, куди зараховано Ірину Шаповалову, незрячу від народження. У дитини нормальне нюхове і тактильне сприймання, слух, високий рівень інтелекту, розвинена емоційно-вольова та комунікативна сфера, достатня для свого віку уява та логічне мислення. Дівчинка любить гратись у всі доступні ігри. У класі їй допомагає асистент учителя. У другій половині дня вона має додаткові заняття з абетки Брайля. 

Вчителька англійської мови у класі Ірини Шаповалової має виключити чи адаптувати ті завдання, що не будуть доступні для дівчинки (НС – недоступні через сліпоту). Відберіть їх (√):

3) Перегляньте складені списки недоступних завдань і запропонуйте 2 приклади їх адаптації (як можна зробити їх доступними).  

4) ЗА ВАРІАНТАМИ: Прочитайте 2 наступні статті та складіть список із 10 ключових порад для вчителя учня: з порушеннями зору / зі сліпотою. 

ВАРІАНТ 1. An article written by a blind student. 

At first I was hesitant about writing this article because sometimes, when I was growing up, the people who frustrated me most were those who thought that they knew everything there was to know about working with visually impaired students. Still, for teachers who have had no contact with visual impairment, some of these tips or pieces of information may be useful. This article focuses on students with little or no sight as I have most experience in this area. This isn’t intended to be a comprehensive resource on teaching blind students. Drawing on my personal experience, my favourite teachers at school were not people who thought they knew what would work best because someone with a similar eye condition had once done them in that way, but those who said “I’ve never done this before” and who listened to me so that we could work out solutions together. 

1. Preparation. If you need to email information to your student so that they can have it on their laptop or get it in another format, it means you will need to be ready in advance and you can’t dash off a few photocopies 5 minutes before the lesson is due to start. However, good preparation will benefit the whole class, not just the blind student, and you won’t be able to give the lesson your best if you throw  it together at the last minute. However, you may have to cover someone else’s lesson at short notice. If there is something that you haven’t been able to provide accessibly, avoid asking other students to read to your blind student. If necessary, read to them yourself. Particularly if they have to read in another language, students may feel uncomfortable or resent having to read aloud when others don’t have to and it can create a situation of unwanted dependency. Also if the other student isn’t able to read well, the blind student is automatically at a disadvantage. If you are writing something on the board, you could say the words as you are writing them. If the blind person has good touch typing skills, they may be able to copy down what you are writing as you write it. 

2. Use of language. Don’t try to change your vocabulary just because you have someone in your class who can’t see. “See you later” is fine, as are “have you seen this film” or “do you see what I mean?” Trying to avoid verbs which have something to do with seeing or watching creates strange expressions which make everyone feel uncomfortable and most blind people don’t try to edit these words out of their vocabulary because they are part of everyday expressions. 

3. Working with others. Group work is good. It helps people to develop. In a good team, everyone has something to contribute. Don’t see group working as a way for other students to help your blind student because that gives the impression that they have nothing to contribute. A fluent blind student can help a weaker sighted student to read. A blind student may be able to explain something in a different way so that another student understands. A blind student may be able to take more comprehensive notes on an electronic device than their counterparts can by hand. These three examples are from my past learning experience and each one gave me something to trade in the giving and receiving process which resulted in effective teamwork. 

4. Listening and using audio. Communicating information verbally is useful and if you’re teaching a language, listening skills will be a necessary part of your curriculum. However, learning by listening is not every blind person’s preferred learning style. Some people need to write things down in order to remember them. Others need the information in a written form, either on their computer or Braille display, before it stays in their memory. If you give other learners written feedback, giving the same feedback to your blind student orally may not be the best solution as you are then expecting them to retain everything you’ve said without having their own copy. Instead you could send them your feedback by email. 

5. Use of pictures. This depends on whether you are teaching a one-to-one or a group class. Think about what you want to achieve with picture exercises. If you want the student to describe something, you could ask them to describe something else or give them an object to describe. Alternatively, if you know the student’s native language, you could give them a description in that language so that they can talk about the picture independently. If you are using pictures to build vocabulary, you could achieve the same result with a word association game, an opposites matching exercise (for adjectives) or if the student has enough vocabulary in the language you want to teach, an exercise where you describe the object rather than showing a picture of it.  

6. Resources. The most important thing is that your blind student has access to the same information as others in the class. You could either do this by emailing the documents to them, encouraging the class to work together on collaborative online projects (for example Facebook and Twitter are generally accessible) or providing the information in some other format if appropriate such as large print or audio, depending on how the student works best. Some students will have access to scanners and OCR software but this can be time consuming and it doesn’t work for documents which are hand-written, which contain diagrams or which are poor photocopies of originals. PDFs can be accessible but it depends how they have been created. A PDF which was originally a word document is likely to be accessible whereas a PDF of a scanned image of text, even though it looks like text, will probably appear as a blank document to someone using screenreading software on their computer. There’s no need to change lesson plans to avoid using videos. As long as the blind student understands what’s going on, audio-visual materials can really help the learning process. 

7. Assumptions and stereotypes. There is plenty of good information out there but unfortunately some unhelpful stereotypes are still alive and kicking. On the whole, blind people don’t recognise others by touching their faces – the whole idea of doing this is uncomfortable for most and an invasion of someone’s personal space. Your  student may or may not be able to read Braille. They may or may not enjoy music – it’s not a given. They may enjoy sports or watching films. They may or may not want to work with a guide dog and they may or may not want to talk about their visual impairment at length. Remember – visual impairment is just one topic of conversation and many people don’t want to be defined by it. They want to be seen as your student who happens not to be able to see, rather than first and foremost your blind student. Chances are they have been blind for quite some time and whilst the situation may be new for you, it’s not new for them and they are likely to have many other topics that they would rather talk about because they feel that they are more interesting. 

8. Equal treatment not special treatment. Blind students need to follow all the same rules that apply to the other members of your class. The difference is that you need to ensure they have the same access to your materials and the same chance to make a contribution and complete the exercises as everyone else in the class. It may be helpful if everyone in the class followed some simple rules that benefit everyone like not leaving the door half open (either close it or leave it open), not leaving trip hazards and pushing chairs back under the table when they are not being used. 

Summary. Ask, experiment and find out what works People have different eye conditions, different levels of computer literacy, different ways to get things done. Have an open discussion and find a way that works for both you and the student.   

ВАРІАНТ 2. Поради вчителеві учня з порушеннями зору. 

• Через кожні 10-15 хвилин учень має 1-2 хвилини перепочити, роблячи спеціальні вправи. 
• Освітлення робочого місці учня має бути не менше 75-100 кд/м². 
• Приберіть усі перешкоди на шляху до робочого місця учня. 
• В унаочненнях доцільно збільшити штифт, фон зробити не білим, а світло-жовтим чи світло-зеленим. 
• Пишучи на класній дошці, намагайтеся розташовувати матеріал так, щоб в учня він не зливався в суцільну лінію. З'ясуйте, написи яким кольором крейди учень бачить краще. 
• Давайте можливість учням підійти до дошки чи унаочнення, щоб краще роздивитися написане. 
• Озвучуйте все, що пишете. 
• Намагайтеся все, що пишете на дошці, продублювати роздатковим матеріалом. 
• Зверніть увагу на якість роздаткового матеріалу: має бути матовий, а не глянцевий папір, шрифт великим і контрастним. 
• Учневі з порушенням зору потрібно більше часу на виконання вправ, читання тексту. Не переобтяжуйте учня читанням великих текстів під час самостійного опрацювання матеріалу, краще поясніть ще раз усно, переконайтеся, що він все зрозумів. 
• 3 таких предметів як література, історія, географія тощо можна використовувати аудіозаписи. Такі організації як УТОС мають аудіо бібліотеки літературних творів та інших навчальних матеріалів, якими вчитель може скористатися для індивідуалізації занять зі слабозорими учнями. 
• Доцільно переглянути вимоги до письмових робіт. Іноді слабозорому учневі необхідно писати з використанням трафарету, щоб правильно розташувати текст на сторінці та дотримуватися рядків. 
• Частіше перевіряйте розуміння учнем матеріалу, який подається на уроці. 
• Стежте за поставою учня, водночас, не обмежуйте його, коли він надто близько підносить тексти до очей. 
• Дитина може погано бачити вираз вашого обличчя і не розуміти, що ви звертаєтеся саме до неї. Краще підійти до учня, і торкаючись його, звернутися на ім'я. 
• Не робіть зайвих рухів і не затуляйте учневі джерело світла, не використовуйте невербальні засоби спілкування (кивання головою, рухи рук тощо). 
• Завжди називайте себе та інших співрозмовників, а також усіх присутніх, і тих, хто вийшов чи повернувся до приміщення. Не забувайте озвучувати свої жести та написи. Намагайтеся передати словами те, що часто висловлюється мімікою і жестами – не забувайте, що звичний жест «там...» людина, яка не бачить, не зрозуміє. Коли ви спілкуєтесь із групою таких дітей, не забувайте щоразу називати того, до кого ви звертаєтеся. Не змушуйте співрозмовника говорити в порожнечу: якщо ви пересуваєтеся, попередьте його. 
• Дізнайтеся, чи потрібно попереджати дитину, про перешкоди під час руху (сходи, двері тощо). Якщо ви помітили, що вона, збилася зі шляху або попереду неї є перешкода, не керуйте її рухом на відстані, підійдіть і допоможіть повернутися на правильний шлях. Якщо не встигаєте підійти, голосно попередьте про небезпеку. Коли спускаєтесь або підіймаєтеся сходами, ведіть її боком до них. Пере­суваючись, не робіть різких рухів. 
• За столом можна пояснити, що і де знаходиться на тарілці, використовуючи принцип циферблату. Наприклад: «На 12 – шматок сиру, на 3 – салат, на 6 – хліб». 
• Необхідно навчити школярів орієнтуватися у приміщенні школи (до моменту, доки дитина не запам'ятає всі маршрути; у випадку яких-небудь змін, її слід супроводжувати); надавати, якщо це можливо, навчальні матеріали в інших форматах (шрифтом Брайля, крупним шрифтом, на аудіо касеті); дати можливість вико­ристовувати звукозаписуючі прилади і комп'ютер. Крім того, у приміщенні та на подвір'ї потрібно передбачити, аби всі наявні перешкоди виділялися кольорами (крайні сходинки, двері тощо) 
• Не бійтесь використовувати такі дієслова, як бачити, дивитися, розглядати, називати якості об'єктів, які сприймаються зором, оскільки ці слова є такою ж частиною їхнього словника, як і зрячих дітей. Діти з порушенням зору за зазначених слів позначають свої методи ознайомлення з довкіллям (дотик, розглядання або послідовний зоровий аналіз). 
• Діти з порушенням зору часто намагаються "приховати" або заперечувати свій дефект, інші ж, знаючи про поінформованість своїх однокласників про недоліки їхнього зору, почуваються дискомфортно при публічному виявленні їхніх проблем, тому краще підготувати дітей заздалегідь, щоб не викликати підвищеного інтересу і некоректні висловлювання. 
• Посмішка або кивок головою не завжди доступні дітям із порушенням зору. Краще покласти руку на плече або погладити її, словесна похвала ще важливіше, бо її чують інші діти. 
• Діти з порушенням зору через наявні комплекси намагаються не привертати уваги до своїх проблем і соромляться попросити допомоги, вважаючи за краще самотужки переживати свої проблеми. У таких випадках потрібно постійно тримати дитину в полі свого зору і намагатись побачити та відчути, коли їй потрібна допомога. На початку навчального року з дитиною потрібно обійти приміщенням школи для того, щоб вона запам’ятала їх знаходження. Крайні сходинки при вході до школи необхідно пофарбувати у контрастні кольори, щоб вона орієнтувалася на них. Обов’язково потрібні бильця по обидва боки сходів на висоті 70 і 90 см (для дітей молодших класів – 50 см). Їх довжина має бути більшою за довжину сходів на 30 см з кожної сторони. Двері також краще зробити контрастного кольору. Якщо вони скляні, то на них яскравою фарбою потрібно позначити частини, які відчиняються. Уздовж коридорів можна зробити бильця, щоб дитина могла орієнтуватися, тримаючись за них. Сходи всередині школи потрібно пофарбувати у яскраві контрастні кольори і обладнати бильцями. Таблички на кабінетах слід написати крупним шрифтом контрастних кольорів (або шрифтом Брайля). У роздягальнях для школярів з порушеним зором потрібно виокремити зону поодаль від проходів і обладнати її бильцями, лавками, поличками й гачками для сумок, одягу тощо. Бажано, щоб цією зоною користувалися лише ці діти. Необхідно кілька разів провести дитину до цього місця, щоб вона його запам’ятала. В їдальні у дитини має бути постійне місце близько до буфетної стійки. Необхідно звернути увагу на освітлення робочого місця дитини. Написане на дошці слід завжди озвучувати для того, щоб учень міг отримати повну інформацію. Парта дитини має розташовуватися в місці, яке визначить офтальмолог (не завжди перша парта). Коли використовується лекційна форма занять, учневі доцільно дозволити користуватися диктофоном – це його спосіб конспектувати. Бажано, щоб посібники, які використовуються на різних уроках, були не лише наочними, а й рельєфними чи зі збільшеним шрифтом.

ВАРІАНТ 3. Як створити доступність у закладах освіти для осіб з порушенням зору