2. Інтеграція та інклюзія як основні моделі навчання дітей з особливими освітніми потребами. 30 хв.

1) ЗА 2 ВАРІАНТАМИ. Прочитайте уривки статті "Інтеграція та інклюзія як основні моделі навчання дітей з особливими освітніми потребами":

ВАРІАНТ 1. 

Інтеграція – це зусилля, спрямовані на введення дітей у регулярний освітній простір. Модель інтегративного навчання обґрунтовується тим, що кожна дитина, з будь-якими порушеннями психофізичного розвитку має такі ж потреби, як і всі члени суспільства і повинна вести життя, максимально наближене до нормального. Найкращим місцем для розвитку дитини з особливими потребами є рідний дім, тому їй повинна бути надана можливість виховуватися в сім'ї та отримати гідну освіту, незалежно від її психофізичного стану. Мета інтеграції в освіті – залучити дітей з різними можливостями у вже сформоване шкільне життя і шкільну структуру, допомогти вписатися у вже існуючу модель навчання. При цьому успішність інтегрованого навчання визначається, головним чином, готовністю дитини до навчання в умовах освітньої школи, тобто наявністю в неї відповідного віковій нормі або близького до неї рівня психофізичного і мовного розвитку, що дозволяє дитині опанувати загальноосвітній стандарт у строки, передбачені для дітей, що нормально розвиваються. Вважається, що при інтегративній моделі навчання дитина повинна оволодіти програмою загальноосвітньої школи, прийняти існуючі норми, дотримуватися їх і бути рівною з усіма. Розглядаючи освітню інтеграцію як певний перехідний етап на шляху до інклюзії, можна відзначити основну перевагу даної форми навчання – перехід учнів зі спеціалізованих в масові школи за місцем проживання. Можливість здобуття освіти без «відриву» від родини і друзів, розвиток в середовищі здорових однолітків сприяє формуванню комунікативних навичок та соціокультурної активності, що згодом може допомогти їх більш успішній адаптації та соціалізації в суспільстві. Однак, незважаючи на те, що інтеграція є однією з провідних моделей навчання, істотним недоліком її виступає необхідність дітям з порушенням психофізичного розвитку пристосовуватися до вимог всієї системи освіти, яка в цілому залишається незмінною, не адаптованою для навчання даної категорії учнів. Інтеграція, по суті, припускає, що дитина з особливими освітніми потребами має бути готова для прийняття її школою і суспільством, тобто відповідати стандартам системи освіти, і не враховує її індивідуальності. Тому, фізично присутня на заняттях у класах, вона може бути фактично виключена з процесу навчання. А оскільки інтегроване навчання може бути показано лише тій частині дітей, рівень психофізичного розвитку яких відповідає або близький віковій нормі, то виникає проблема диференційованого відбору дітей для інтегрованого навчання та їх подальшого супроводу. Крім цього, в освітніх установах, де створені відповідні умови для реалізації моделі інтегрованого навчання, може бути відсутній обов'язковий корекційний блок, який має функціонувати паралельно із загальноосвітнім, недостатньо фахівців, здатних надавати ефективну кваліфіковану допомогу не тільки дитині з особливостями психофізичного розвитку, а й педагогам, готуючи їх методично і психологічно до роботи з інтегрованими в загальноосвітні школи дітьми з особливими освітніми потребами.   

ВАРІАНТ 2. 

«Інклюзивна освіта – це система освітніх послуг, що ґрунтується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права здобувати її за місцем проживання, що передбачає навчання дитини з особливими освітніми потребами в умовах загальноосвітнього закладу». За Саламанською декларацією: «Звичайні школи повинні приймати всіх дітей незалежно від їх фізичного, інтелектуального, емоційного, соціального, лінгвістичного або іншого стану і створювати їм умови на основі педагогічних методів, орієнтованих в першу чергу на потреби дітей». У розумінні ЮНЕСКО інклюзія – це не лише навчання дітей з особливими потребами в єдиному загальноосвітньому середовищі, а й активна участь усіх дітей шкільного віку в повноцінному навчальному процесі, можливість для всіх вчитися жити разом. Ідеологія, яка виключає будь-яку дискримінацію, яка забезпечує однакове ставлення до всіх людей, але створює спеціальні умови для дітей, що мають особливі освітні потреби. В основі практики інклюзивної освіти лежить ідея прийняття індивідуальності кожного окремого учня. Тому, інклюзивне навчання, з одного боку, має бути організоване таким чином, щоб задовольнити особливі потреби кожної дитини, а з іншого передбачає його самостійну активну участь у процесі отримання знань. Всі здатні вчитися. І найкращий доказ цьому – інклюзивні школи: школи, які визнають, що нормальний розвиток не є «нормою»; школи, що враховують потреби всіх дітей та індивідуальність кожної дитини; в яких метою навчання є допомога дітям розвиватися і знаходити своє місце в суспільстві незалежно від здібностей і можливостей. Можливість навчати всіх без винятку дітей в єдиному освітньому просторі означає прийняття моделі інклюзивної школи як образ дії не тільки в рамках освітньої системи, а й усього суспільства в цілому. 

Переваги інклюзивної освіти для дітей з особливими освітніми потребами. 

Для учнів з ООП: 

1) Завдяки цілеспрямованому спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний, соціальний та емоційний розвиток дітей. 

2) Ровесники відіграють роль моделей для дітей з особливими освітніми потребами. 

3) Оволодіння новими вміннями та навичками відбувається функціонально. 

4) Навчання проводиться з орієнтацією на сильні якості, здібності та інтереси дітей. 

5) У дітей є можливості для налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському житті.

Для інших дітей: діти вчаться:

1) природно сприймати і толерантно ставитися до людських відмінностей. 

2) налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них. 

3) співробітництву. 

4) поводитися нестандартно, бути винахідливими, а також співчувати іншим.

Для педагогів та фахівців: 

1) Вчителі інклюзивних класів краще розуміють індивідуальні особливості учнів. 

2) Вчителі оволодівають різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності. 

3) Спеціалісти (медики, педагоги спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.

Серед труднощів інклюзивного навчання – недостатня підготовка вчителів до навчання дітей з особливими освітніми потребами, що призводить до неправильних педагогічних заходів. Інертність, пасивність самих дітей з інвалідністю також може стати перешкодою інклюзії. Додаткові труднощі може становити низький рівень толерантності батьків та інших дітей.

2) В ПАРАХ. Заповніть таблицю: