2. Міжнародні документи, що регламентують право осіб з інвалідністю на освіту. 40 хв.

1) (У ПАРАХ). Перегляньте назви 10 міжнародних документів і складіть із них перелік у запропонованому хронологічному порядку. Спробуйте відтворити назви документів за роками по пам'яті.

1. ЗАГАЛЬНА ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ (10 грудня 1948 року) – перший міжнародно-правовий документ, що проголосив основні права і свободи людини, прийнятий Генеральною асамблеєю ООН. Декларацію ратифікувала більшість держав світу, в т. ч. Україна. 

Документ складається з преамбули та 30 статей і проголошує невід'ємне й обов'язкове дотримання широкого кола громадянських, політичних, економічних, соціальних і культурних прав людини. Серед них найважливішими є такі: рівність усіх перед законом; презумпція невинності; недоторканність особи; недопустимість неправомірного втручання в особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, честь і репутацію людини; право на політичну діяльність; працю та захист від безробіття, на власність, відпочинок, освіту, соціальне забезпечення; право виїзду зі своєї країни та безперешкодного повернення до неї; право на свободу переконань і вільне їх виявлення. 

 2. ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ДИТИНИ (20 листопада 1959 року) – прийнята резолюцією 1386 (XIV) Генеральної асамблеї ООН. 

Документ складається з преамбули та 10 принципів. Освіти дітей з особливими потребами стосуються наступні: 

Принцип 2. Дитині законом або іншими засобами повинен бути забезпечений спеціальний захист і надані можливості та сприятливі умови, які дозволили б їй розвиватися фізично, розумово, морально, духовно та у соціальному відношенні здоровим і нормальним шляхом і в умовах свободи та гідності. … 

Принцип 5. Дитині, яка є неповноцінною у фізичному, психічному або соціальному відношенні, повинні забезпечуватися спеціальний режим, освіта і піклування, необхідні з огляду на її особливий стан. 

Принцип 7. Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, в усякому разі на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності й особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності і стати корисним членом суспільства. 

Принцип 9. … Дитину не слід приймати на роботу до досягнення належного вікового мінімуму; їй у жодному разі не повинні доручатися чи дозволятися роботи або заняття, які були б шкідливі для її здоров'я чи освіти або перешкоджали її фізичному, розумовому чи моральному розвитку. 

Принцип 10. Дитина має бути захищена від практики, яка може заохочувати расову, релігійну або будь-яку іншу форму дискримінації. Вона повинна виховуватися в дусі взаєморозуміння, терпимості, дружби між народами, миру й загального братерства, а також у повному усвідомленні, що її енергія та здібності мають бути присвячені служінню на користь інших людей.

3. ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРАВА РОЗУМОВО ВІДСТАЛИХ ОСІБ (20 грудня 1971 року) – це міжнародний документ, у якому проголошено принципи поваги і захисту прав осіб з вадами розумового розвитку. Прийнята 26-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН. Складається з преамбули і 7 параграфів (пунктів). Наступні пункти стосуються освіти: 

У п. 1 вказано, що розумово відстала особа має максимально реалізувати ті ж права, що й решта суспільства.  

У п. 2 за особами з вадами розумового розвитку закріплене право на належне медичне обслуговування та лікування, право на освіту, навчання, відновлення працездатності і заступництво, право розвивати свої здібності та можливості.  

У п. 3 зазначено, що розумово відсталі особи мають право на матеріальне забезпечення і належний життєвий рівень, на продуктивну працю, відвідування занять та інші корисні справи відповідно до своїх можливостей. 

П. 6 передбачає право на захист від експлуатації, зловживань і принизливого ставлення, дотримання стосовно них законності, враховуючи ступінь розумового розвитку.                                                                             

4. ДЕКЛАРАЦІЯ ПРО ПРАВА ІНВАЛІДІВ (9 грудня 1975 року) була прийнята резолюцією 3447 (XXX) Генеральної Асамблеї ООН. Документ складається з преамбули та 13 параграфів (пунктів). Освіти стосуються наступні параграфи: 

2. Інваліди мають користуватись усіма правами цієї Декларації незалежно від їх відмінностей … . 

3. Вони мають невід'ємне право на повагу до їх людської гідності та задовільне життя, що було б максимально нормальним і повноцінним. 

5. Вони мають право на заходи, які б дозволили їм набути максимальної самостійності. 

8. Вони мають право на врахування їхніх особливих потреб на всіх етапах соціального та економічного планування. 

10. Вони мають бути захищеними від будь-якої експлуатації, дискримінаційного, образливого чи принизливого ставлення 

5. САНБЕРЗЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ (7 листопада 1981 року), що містить преамбулу і 16 статей. Декларація передбачає забезпечення прав осіб з інвалідністю, серед яких наступні стосуються освіти:

Стаття 1. Повний доступ до освіти, професійної підготовки, культури та інформації. 

Стаття 2. Повна участь у житті суспільства, освіті та медичній допомозі; функціонування асоціацій інвалідів, що брали б участь у плануванні та прийнятті важливих рішень. 

Стаття 3. Реалізація інтелектуальних і творчих здібностей. 

Стаття 4. Забезпечення неперервності освіти (тобто переходу від дошкільної до шкільної ланки, а далі до середньої професійної чи вищої освіти). 

Стаття 5. Запровадження таких освітніх, культурних та інформаційних програм, що враховують особливі потреби інвалідів. 

Стаття 6. Рання інтеграція в нормальне робоче та життєве середовище за рахунок вчасної освіти та професійної підготовки протягом усього необхідного періоду. 

Стаття 8. Розширення участі сім'ї в освіті, професійній підготовці та відновленні працездатності осіб з інвалідністю за участю відповідних організацій. 

Стаття 9. Наявність у фахівців у галузі освіти, культури тощо необхідної кваліфікації для вирішення специфічних проблем і задоволення потреб осіб з інвалідністю та організація їх перепідготовки. 

Стаття 11. Забезпечення заходів з організації освіти та професійної підготовки приміщеннями та обладнанням.  

Стаття 12. Таке проектування навколишнього середовища та населених пунктів, що дозволило з залучати осіб з інвалідністю до всіх громадських заходів: особливо освітніх і культурних. 

Стаття 13. Пристосування сучасних технологій до потреб осіб з інвалідністю, скорочення витрат на їх виробництво та забезпечення їх поширення з метою освіти, культурного розвитку та зайнятості осіб з інвалідністю.

6. КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ДИТИНИ (20 листопада 1989 року) була ратифікована в Україні Постановою ВР №789-12 від 27.02.91 року і складається з преамбули та 54 статей. З них освіти, і зокрема дітей з особливими освітніми потребами, стосуються: 

Стаття 23. Неповноцінна в розумовому або фізичному відношенні дитина має вести повноцінне і достойне життя в умовах, які забезпечують її гідність, сприяють почуттю впевненості в собі і полегшують її активну участь у житті суспільства. Вона має право на допомогу… відповідно до свого стану та з метою надання їй  ефективного доступу до послуг у галузі освіти, професійної підготовки … таким чином, який призводить до найбільш повного її втягнення в соціальне життя і досягнення розвитку, включаючи культур­ний і духовний. 

Стаття 28. Діти мають право на освіту, тому початкова освіта повинна бути безоплатною та обов'язковою; середня – мати різні форми, що забезпечують її доступність для всіх дітей; вища – повинна бути доступною для всіх на підставі здібностей кожного. Доступними мають бути матеріали та інформація у галузі освіти і професійної підготовки для всіх дітей. Має забезпечуватись регулярне відвідування шкіл і зни­ження кількості учнів, які залишили школу. Шкільна дисципліна має підтримуватись з допомогою методів, які відображають повагу до людської гідності дитини. Мають вживатися заходи для ліквідації невігластва та неписьменності в усьому світі та полегшення доступу до науково-технічних знань і сучасних методів навчання.  

Стаття 29. 1. Освіта дитини має бути спрямована на: розвиток її особи, талантів, розумових і фізичних здібностей у найповнішому обсязі; виховання поваги до прав людини та основних свобод; виховання поваги до батьків дитини, її культурної самобутності, мови і національних цінностей країни, в якій дитина проживає, країни її походження та до цивілізацій, відмінних від її власної; підготовку до свідомого життя у вільному суспільстві в дусі розуміння, миру, терпимості, рівноправності чоловіків і жінок та друж­би між усіма народами, етнічними, національними і релігійними гру­пами, а також особами з корінного населення; виховання поваги до навколишньої природи. 

Стаття 30. Дитині, яка належить до етнічних, релігійних чи мовних мен­шостей чи корінного населення, не може бути відмовлено в праві спільно з іншими членами її групи користуватися своєю культурою, сповідувати свою релігію і виконувати її обряди, а також користуватися рідною мовою.   

7. СТАНДАРТНІ ПРАВИЛА ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ РІВНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ ДЛЯ ІНВАЛІДІВ (20 грудня 1993 року) – це Резолюція 48/96 Генеральної Асамблеї ООН, що складається з преамбули та 22 правил. Питанням освіти осіб з інвалідністю присвячене Правило 6 і такі з його положень: 

1. Проблеми освіти осіб з інвалідністю мають враховуватись на етапах національного планування, розробки навчальних програм і  організації навчального процесу. 

2. Навчання у звичайних школах має передбачати послуги перекладачів та інші допоміжні послуги, відповідно до потреб учнів. 

3. До освітнього процесу слід залучати батьківські комітети та організації осіб з інвалідністю. 

4. Освіта має надаватись дітям обох статей незалежно від форми і тяжкості інвалідності. 

6. Середня освіта дітей з інвалідністю можлива за наявності: зрозумілої державної політики, що приймається у школах і в громаді; гнучких програм, що можуть доповнюватись і змінюватись; високоякісних навчальних матеріалів і якісної професійної підготовки вчителів. 

8. Якщо система загальної середньої освіти у країні не задовольняє потреби всіх інвалідів, доцільно використовувати спеціальну. Її метою є підготовка учнів до навчання в системі загальної шкільної освіти, а її якість має відповідати тим самим стандартам і цілям, що висуваються до масової школи. Ресурси, що виділяється на спеціальну освіту, мають бути не меншими, ніж на загальну. Спеціальні заклади мають поступово інтегруватись у систему загальної освіти, проте в окремих випадках вони є очевидно найбільш прийнятною формою освіти учнів-інвалідів. 

9. Зважаючи на особливі комунікативні потреби глухих і сліпоглухонімих учнів, їх освіту доцільніше організовувати в спеціальних школах чи в спеціальних класах у межах звичайних шкіл. Метою їх освіти є ефективне формування навиків спілкування та досягнення максимальної самостійності. 

8. САЛАМАНКСЬКА ДЕКЛАРАЦІЯ І ПРОГРАМА ДІЙ З ОСВІТИ ОСІБ З ОСОБЛИВИМИ ПОТРЕБАМИ (10 червня 1994 року) – прийнята на Всесвітній конференції з освіти осіб з особливими потребами: доступ і якість. Складається з преамбули та Програми Дій з освіти осіб з особливими потребами, що містять 3 розділи: 

1. Нові підходи до освіти осіб з особливими потребами. 

2. Керівні принципи діяльності на національному рівні. 

3. Керівні принципи діяльності на регіональному та міжнародному рівнях. В документі рекомендується: 

• розробляти і застосовувати освітні системи та програми таким чином, щоб ураховувати все розмаїття особливостей, здібностей, інтересів і навчальних потреб учнів; 

• забезпечити дітям з особливими потребами можливість вступати до звичайних шкіл з інклюзивною орієнтацією (якщо немає інших показань), створеною засобами педагогічних методів, здатних забезпечити ефективну освіту для більшості дітей; 

• забезпечити децентралізовані механізми планування, моніторингу і оцінювання освіти осіб з особливими потребами; 

• заохочувати й полегшувати участь осіб з особливими потребами, їх батьків, общин і організацій осіб з особливими потребами в плануванні і задоволенні особливих освітніх потреб перших; 

• докладати зусилля до вчасного виявлення особливих освітніх потреб і вживати відповідні заходи; 

• забезпечити систематичну підготовку майбутніх учителів інклюзивних шкіл та подальше підвищення їх кваліфікації; 

• забезпечити перехід від спеціальних шкіл до загальноосвітніх інклюзивних шляхом реорганізації загальної адміністративної структури; стежити за прогресом у галузі інклюзивної освіти шляхом проведення статистичного обліку осіб з особливими потребами, зарахованих у звичайні школи.   

9. КОНВЕНЦІЯ ООН ПРО ПРАВА ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ (13 грудня 2006 року) – ратифікована в Україні 16 грудня 2009. Документ складається з преамбули та 50 статей. Питанням освіти присвячена стаття 24. 

1. Реалізація права осіб з інвалідністю на освіту передбачає їх доступ до інклюзивної освіти на всіх рівнях, а також їх навчання протягом життя з метою розвитку почуття достоїнства та самоповаги, особистості, талантів і творчості, розумових і фізичних здібностей, надання їм можливості брати ефективну участь у житті суспільства. 

2. Необхідно запобігати виключенню дітей з інвалідністю з системи безплатної та обов'язкової початкової або середньої освіти; забезпечувати їм: рівний доступ до якісної та безплатної початкової й середньої інклюзивної освіти в місцях свого проживання; розумне пристосування освітнього середовища до їх індивідуальних потреб; необхідну індивідуалізовану підтримку для підвищення ефективності їх навчання. 

3. Особам з інвалідністю має надаватись можливість засвоювати життєві та соціалізаційні навички таким чином, щоб полегшити їхню участь у процесі освіти і життя у спільноті, зокрема: абетку Брайля, альтернативні шрифти, підсилювальні та альтернативні методи, способи і формати спілкування, а також навички орієнтації та мобільності; жестову мову та мовну самобутність глухих; методи і способи спілкування сліпих, глухих і сліпоглухих за допомогою найбільш підхожих мов в обстановці, яка максимально сприяє засвоєнню знань і соціальному розвиткові. 

4. Для забезпечення реалізації цього права необхідно залучати вчителів, зокрема й учителів з інвалідністю, які володіють жестовою мовою та (чи) абеткою Брайля, та для навчання спеціалістів і персоналу, що працюють на всіх рівнях системи освіти. 

10. ПІДСУМКОВИЙ ДОКУМЕНТ (План дій У галузі розвитку за участю інвалідів на період до 2015 року та після нього) (9 жовтня 2013 року) – прийнятий резолюцією 68/6 Генеральної Асамблеї ООН. Документ складається з 3 розділів. Питань освіти стосуються в них наступні положення:

 1. Цінності та принципи. Особи з інвалідністю визнаються рушійною силою і бенефіціарами розвитку суспільства, чий вплив у спільне благополуччя, прогрес і різноманіття визнається як значний, оскільки вони складають загалом 15 % світового населення (1 млрд, із яких 80 % проживають у країнах, що розвиваються). 

2. Для досягнення цілей розвитку в інтересах інвалідів у період до 2015 року і після нього необхідно: 

• забезпечити їм безкоштовну обов'язкову початкову освіту та можливості доступу до системи якісної вищої освіти на рівні з іншими;
• забезпечити їм рівний з іншими доступ до працевлаштування, продуктивної праці та гідної заробітної платні без дискримінації, а також до професійно-технічної освіти і бізнес-підготовки, що дозволило б їм набути максимального рівня самостійності та зберегти її; 
• створити безбар'єрне середовище, тобто ліквідувати бар'єри, що існують у навколишньому середовищі, у транспорті, на робочих місцях, у навчальних і медичних закладах, в інформаційних і допоміжних пристроях, таких як інформаційно-комунікаційна техніка, в т. ч. у віддалених і сільських районах, щоб дати інвалідам можливість повністю розкрити свій потенціал.

2) В якому документі вперше вказано що люди з інвалідністю:

а)  є рушійною силою суспільного прогресу?

б) мають засвоювати альтернативні шрифти (зокрема, Брайля), методи та форми спілкування для найкращої інтеграції в суспільство?

в) повинні мати можливість вступати до шкіл з інклюзивною орієнтацією та оцінюватись залежно від своїх можливостей?

г) повинні мати можливість обирати між масовими та спеціальними школами залежно від своїх потреб?

д) мають право на розвиток талантів, здібностей, врахування своєї культурної самобутності в навчальному процесі?

е) мають право на пристосування сучасних технологій до своїх потреб?

є) мають право на проживання в сімейному колі, брати участь у творчості та дозвіллі?

ж) мають право на захист від експлуатації, зловживань і принизливого ставлення, дотримання по відношенню них законності, враховуючи ступінь розумового розвитку?

з) мають право не працювати до досягнення належного віку?

и) мають право на недоторканість особистого та сімейного життя?