3. Еволюція ставлення до людей з інвалідністю в світі. 30 хв.
1) Візьміть аркуш паперу та проведіть на середині горизонтальну лінію. Зверху цієї лінії вам потрібно буде виписувати факти, що мають позитивне значення, а знизу - негативне.
2) Прочитайте наступний текст за варіантами та в кожній частині оберіть 4-8 фактів, що, на вашу думку, пояснюють ставлення до осіб з інвалідністю у світі.
Частина 1: до н. е. Як вказують антропологічні знахідки, люди з інвалідністю існували та виживали в первинному суспільстві за умови, що це не перешкоджало їм здобувати їжу та рятуватись від хижаків. У стародавньому Вавилоні 2000 років до н.е. провісники передбачали майбутнє за переліком вроджених вад дитини. При цьому кожна вада мала своє особливе значення. Тому народження таких дітей вважалось знаковою подією [3].
У Старому Заповіті є правила, що не дозволяють священникам, що мають вади, приносити жертву Богові, (див. Левит 21:16-24).
16. Господь промовляв до Мойсея, говорячи:
17. Промовляй до Аарона, говорячи: Чоловік із насіння твого на їх покоління, що буде в нім вада, не приступить, щоб приносити хліб свого Бога.
18. Бо жоден чоловік, що в нім вада, не приступить: чоловік сліпий, або кульгавий, або кирпатий або довготелесий,
19. або чоловік, що матиме зламану ногу або зламану руку,
20. або горбатий, або висохлий, або більмо на оці його, або коростявий, або паршивий, або з розчавленими ядрами,
21. кожен чоловік із насіння священика Аарона, що на нім ця вада, не приступить, щоб приносити Господні огняні жертви, вада в нім, не приступить він, щоб приносити хліб свого Бога.
22. Він буде їсти хліб свого Бога з Найсвятішого та зо святощів.
23. Та до завіси не підійде він, і до жертівника не приступить, бо вада в нім, і не збезчестить святині Моєї, бо Я Господь, що освячує їх.
24. І Мойсей промовляв до Аарона й до синів його, та до всіх синів Ізраїлевих.
Водночас у книзі Левит 19:14 сказано:
Не будеш проклинати глухого, а перед сліпим не роби перешкоди, і будеш боятися Бога свого. Я Господь!
Це було першим прикладом закону, спрямованого проти дискримінації людей з інвалідністю.
У Второзаконні 28:15, 28-29 знаходимо такі рядки:
15 Коли ж не слухатимешся голосу Господа, Бога твого, і не виконуватимеш пильно всіх заповідей його й установ, які заповідаю тобі нині, то спадуть на тебе всі ті прокляття й спостигнуть тебе:
28 Господь поб'є тебе шалом, сліпотою й божевіллям,
29 так що ходитимеш навпомацки опівдні, як ходить сліпий у темряві, і ніяка справа тобі не пощастить; ти зазнаєш тільки гнету й заздрости, та й нікого не буде, щоб тебе рятувати.
У Новому Заповіті люди з інвалідністю були предметом чудес і притч Ісуса Христа, що зробило їх об'єктом співчуття та милосердя.
В Талмуді сказано, що інвалідність – це священний стан і засіб потрапити на небеса, те саме стосується тих, хто їм допомагає. 
Були виявлені стародавні єгипетські зображення і статуї людей з аномально низьким зростом. Боги Птах (творець всесвіту) і Бес (бог кохання, сексуальності та розмноження) малювались як люди з карликовістю.
У стародавній Греції та Римі звичною практикою було вбивство новонароджених з інвалідністю (вони скидались у прірву в Спарті та топились у р. Тібр у Римі). Людям з розумовими порушеннями заборонялось вступати у шлюб. Боги зображувались із досконалими тілами. Серед виключень був Гефест, бог вогню і ковальства (що народився кволим і жалюгідним, був скинутий матір'ю Герою в море, але врятувався, став майстерним ковалем, отримав визнання та повернутий на Олімп). Є теорія, що образи дволицого бога Януса та кентавра створені народною уявою за подобою сіамських близнюків, в яких було 2 голови чи 4 ноги. освіту".
Частина 2. 0-1500 рр. н.е. В часи нашої ери Рим змінив погляди на інвалідність. Юлій Цезар мав епілепсію.
Імператор Клавдій також мав фізичні вади, проте за рахунок постійного читання став визначним ученим і завойовником Британії.
У 4 столітті н.е. єпископ Ніколас відкриває на півдні Туреччини перший притулок для осіб з інтелектуальними порушеннями. У 8 столітті подібні відкриваються в Багдаді, Фезі (Морокко) та Каірі. Розумові порушення сприймались на той час як дані Богом на противагу демонічній природі людини.
В Європі епохи Середньовіччя з 12 століття при релігійних орденах створюються лепрозорії, в яких хворі утримуються і вмирають без лікування.
В 1106 році у Лондоні, у Саутворці, створено монастир при церкві Св. Мері Овері, який у 1215 став лікарнею Св. Томаса. В 1123 році в місті засновано лікарню Св. Бартоломея.
У 13 столітті у бельгійському селі Гіл (Gheel) створено общину, що приймає людей з розумовими вадами, про яких турбуються мешканці, надаючи їм можливість працювати і забезпечити себе.
В 1270 році король Франції Луї VII був канонізований після смерті за піклування про 300 лицарів, осліплених у Хрестових походах. Він заснував перший у світі заклад для сліпих під назвою притулок Кенз Ва (Quinze-Vingts hospice).
У 1290 році Едуардом ІІ було прийнято закон De Praerogativa Regis, за яким король наслідував всю власність осіб з розумовими відхиленнями. Зразок передання прав власності за цим законом у 15 сторіччі виглядає так: 19.8.1464: "Grant to Henry Curteys of Grantham and his assigns of the custody of Alice Fyssh, who is an idiot, and of all her lands and tenements in Harreardby co Lincoln, and of all other lands and tenements held in chief which came into the King's hands by reason of her idiocy as appears by an inquisition taken before John Burgh, escheator in the county of Lincoln, to hold the same during her life - By K."
Близько 1300 року в Італії було винайдено перші в Європі окуляри.
В 1325 у Венеціанській республіці було започатковано першу національну службу охорони здоров'я, а ліцензовані лікарі мали відвідувати щорічні зібрання з обміну професійним досвідом. З 1368 року ці зустрічі стали щомісячними.
У 1326 році в Елбінзі (Німеччина) було збудовано "божевільний будинок".
В 1377 році було започатковано Гільдію Сліпих Жебраків у Падуї (Італія), одну з перших організацій осіб з інвалідністю.
В 1388 році в Англії вийшов "Закон про бідних", що розподіляв жебраків на "здорових жебраків, здатних працювати" та "жебраків, безсилих через вік чи вади". Всі здорові мали працювати. Кожна "сотня" мала розміщувати в себе та утримувати певну кількість хворих жебраків, проте нічого не було сказано про їх лікування. Їх виживання залежало від милостині та милосердя.
В 1409 році Іспанія стала колискою гуманної психіатрії. У таких лікувальних закладах як Валенсія, Саргосса, Севілья, Вальядолід, Пальма-де-Майорка, Толедо та Гренада з пацієнтів зняли ланцюги та почали застосовувати ігри, практичні завдання, розваги, звернули увагу на дієту та гігієну.
В 1432 році Шотландський парламент обмежив вільне пересування прокажених у містах.
У 1440-х роках у сільській Великобританії зазначено безліч випадків, коли жебраки та люди з каліцтвом атакують селян (особливо під час збору врожаю), використовуючи серпи, оскільки богадільні вже не можуть задовольнити їхні потреби.
В 1489 році було опубліковано відомий "Malleus Maleficarum" ("Молот відьом"), відповідно до якого різні симптоми розумових захворювань пояснювались як ознака відьомства. Лікувальним заходом вважалась трепанація черепа, щоб випустити диявола і зцілити душу. 
В 1493 році французький хірург Оброз Пар (Ambroise Pare) написав про випадок народження жінкою дитини від собаки, виказуючи цим свою наукову неосвіченість. Це призвело до масової істерії та винищення людей з інвалідністю по всій Європі.
Частина 3: 1500-1800 рр. В 1500-1600 роках майже 20 мільйонів людей (переважно жінок) було винищено за звинуваченням у відьомстві. Велика кількість з них мали видимі фізичні вади чи були матерями дітей з вадами здоров'я.
В 1501 році народився Жироламо Кардано (Girolamo Cardano), перший лікар, що визнав здатність людей з глухотою людей розуміти.
1530-1540 роки відомі розпуском Римо-католицьких монастирів і лікарень королем Генріхом VІІІ, внаслідок чого велика кількість осіб з інвалідністю стали безпритульними жебраками. Закон про бідних (що роками доповнювався та вдосконалювався) передбачав покарання здорових волоцюг і жебраків (їх могли повісити, побити батогами чи ув'язнити на 3 дні і ночі на хліб і воду, після чого відсилали додому з вимогою знайти роботу). Щоб жебракувати, потрібно було мати ліцензію (1531 рік), яку виписували мирові судді лише старим бідним чи особам з вадами здоров'я.
В 1538 році жителі Лондона безуспішно просили Генріха VIII віддати 5 лікарень на потреби хворих, що лежали прямо на вулицях, ображаючи своїм виглядом і смородом перехожих. В 1547 році король віддав на потреби людей з розумовими порушеннями монастир Св. Марії у Бетлемі, який став сумнозвісною лікарнею Бедлам. Умови там були нелюдські: будівля була дуже брудною і пацієнти жили у власних випорожненнях. Їх катували, приковували до стін, занурювали в холодну воду, майже топлячи, чи розкручували на обертових стільцях. Адміністрація допускала в лікарню глядачів за плату, щоб подивитись на пацієнтів, які часто лежали голі у бруді. У розквіт своєї діяльності Бедлам суперничав із Лондонським Тауером і Вестмінстерським Абатством за туристичною привабливістю. Хворих лікарні випускали на вулицю жебракувати.
В 1575 році Лассо, іспанський юрист, прийшов до висновку, що глухі люди, які навчились говорити, є повносправними і мають право на потомство.
В 1597 році Закон про бідних з усіма доповненнями перетворився на перший закон про допомогу малозабезпеченим. Він передбачав сплату населенням податків на потреби нужденних, до яких належали й особи з інвалідністю. В 1598 році за цим законом кожен церковний приход мав побудувати будинок для осіб, неспроможних забезпечити себе самостійно.
В 17 сторіччі лікар Ісаак Хоз (Isaaс Haws) у книзі про лікування психічних захворювань написав, що найкращим засобом є тортури, а не ліки.
В 1616 році Дж. Боніфаціо написав трактат про мову жестів "Про мистецтво знаків".
В 1681 році створено королівський коледж лікарів (The Royal College of Physicians). В цей період осіб з навчальними обмеженнями (learning disabilities) називали у Великій Британії "natural fools", "innocents" та "idiots".
В 1720-1745 роках засновано більшість відомих лондонських лікарень.
В 1760 році Томас Брейдвуд заснував першу школу для глухих дітей в Англії.
В 1770 році народився Людвіг ван Бетховен, який писав свою 9-у симфонію, будучи глухим. Він спілкувався з людьми, пишучи і читаючи в зошитах відвідувачів.
В 1775 році Катерина ІІ прийняла декрет в Росії, що сприяв створенню благодійних організацій.
В 1796 році протестантські християнські організації Англії утворили Йоркський притулок для осіб з психічними захворюваннями, в якому не було камер, ланцюгів, холодних ванн та побиття пацієнтів.
Частина 4: 1800-1900 рр. В 1817 році французський учитель з глухотою Лоран Клер та американський ідеаліст Томас Хопкінс Голоде, заснували першу в Хартфорді американську школу для людей з глухотою.
В 1824 році 15-річний Луї Брайль створив алфавіт для сліпих на основі різних комбінацій крапочок у клітинці з 6 секціями.
З 1830 року Американський перепис населення вперше окремо рахує незрячих і людей з глухотою. В цей самий період в США виникають спеціальні школи для людей з глухотою та незрячих. Учні в них перебувають майже весь час, є ізольовані і навчаються за спеціальними програмами. Зокрема у школах для глухих використовують, мову знаків, мову жестів, альтернативні системи спілкування.
В 1849 році Семьюель Грідлі Хоу організує в Массачусеттсі першу майстерню для незрячих.
В 1840 році американський перепис населення вперше рахує людей з психічними відхиленнями. В деяких штатах до таких відносять усіх чорношкірих мешканців за расистськими мотивами.
З цього ж року в США починаються пересувні "фрік-шоу", де виступають люди з аномаліями розвитку.
В 1841 році Дороті Дікс починає в Нью Джерсі агітаційну кампанію за створення гуманних психлікарень. До того часу люди з психічними захворюваннями утримувались у країні у в'язницях або в ланцюгах у брудних підземних кімнатах будинків для бідних.
Перший заклад для проживання осіб з розумовою відсталістю у США був започаткований С.Г. Хоу в 1850 році в Бостоні. В цей же період у США почалась мода на колекціонування фото осіб з відхиленнями.
В 1859 році Чарльз Дарвін своєю теорією доводить, що еволюція основана на виживанні найсильніших, внаслідок чого люди з інвалідністю сприймаються як неповноцінні. Починається їх ізоляція від суспільства.
В 1860 році лікар Ленгдон Даун описує синдром, названий пізніше його іменем.
В 1868 році в США отримано патент на перший інвалідний візок.
В 1871 році директор цирку П.Т. Барнум робить його всесвітньовідомим через яскраві афіші "фрік-шоу".
В 1872 році Олександр Грем Белл, винахідник телефону, відкриває в Бостоні спеціальну школу, що готує вчителів людей з глухотою.
В 1880 році відбувається міжнародний конгрес вчителів глухих людей в Мілані (Італія), що наполягає на знищенні мови жестів та звільненні глухих вчителів зі шкіл для глухих. У відповідь у США створено Національну асоціацію глухих, що відстоювала право користуватись мовою для глухих.
З 1886 року слова "ідіот" та "імбецил" використовуються в освітньо-нормативних документах і стають ярликами у звертанні.
В 1889 році у Великобританії вперше складено статистичний звіт щодо сліпих, глухих і психічно хворих.
В 1890 році створено британську асоціацію глухих.
В 1890-х роках Мері Денді проводить кампанії за відділення дітей з розумовими відхиленнями від соціуму та рекламує теорію євгеніки (планування здоров'я наступних поколінь, що реалізувалась у різні часи різними способами: від винищення осіб з інвалідністю до планування сім'ї).
В 1893 році в Англії та Уельсі незрячі і діти з глухотою йдуть у масові школи.
В 1897 році 4739 дітей з інвалідністю переходять у спеціальні школи, оскільки їх попереднє навчання виявилось незадовільним.
Частина 5: 1900-1960 рр. На початку 1900-х років освітяни та психологи обговорюють поняття "навчальні обмеження" (learning disability), спираючись на випадки, коли учні не мали порушень зору, проте не могли читати. В 1896 році Морган описав випадок, коли 14-річний хлопчик був розумним, проте не міг ні читати, ані писати. Він назвав цей розлад вродженою словесною сліпотою (congenital word blindness).
В 1904 році Альфред Біне розробив систему тестування розумових здібностей, щоб поділити учнів на групи за критерієм їх розумового віку. Менш розумних пропонували вважати розумово відсталими.
В 1907-1943 році 30 американських штатів приймають закон про обов'язкову стерилізацію розумово відсталих осіб і злочинців. В 1912 році в багатьох американських штатах заборонені шлюби між особами з розумовою відсталістю та епілепсією, якщо їм менше 45 років.
В 1913 році Закон про розумову недостатність (Mental Deficiency Act) постановив відділяти осіб з розумовими вадами від суспільства, щоб запобігти їх розмноженню.
В 1920 році у США відбувся перший національний марш протесту сліпих робітників проти низьких зарплат і поганих умов праці. В 1921 році Закон про освіту Великобританії передбачає, що всі діти з інвалідністю мають навчатись у спецшколах.
В 1925 та в 1926 роках у СРСР було створено Всесоюзне товариство сліпих і Всесоюзне товариство глухих.
В 1929 році в Північній Кароліні виходить закон про стерилізацію, підставою для якої є, зокрема: епілепсія та слабоумство. Програми працюють ще в 30 штатах, проте в Північній Кароліні вона функціонує й після 1945 року, особливо стосовно чорношкірих громадян.
В 1931 році Папа Римський Піус XI протестує проти стерилізаційних програм, наголошуючи на тому, що сім'я важливіша за державу.
В 1935 році в Нью Йорці створено лігу осіб з фізичними вадами (Physically Handicapped League). Причиною цього було те, що 300 особам регулярно відмовляли в наданні роботи, але після 9-денного сидячого страйку вони її отримали. В цьому ж році нобелівський лауреат Алексіс Каррел пропонує знищувати людей з психічними захворюваннями та злочинців (запроваджуючи евтаназію шляхом труєння газом).
В 1935 році нацисти почали пропаганду за очищення генофонду, пропонуючи для цього стерилізувати та винищувати людей з психічними вадами. В кінці 1930-х – на початку 1940-х Третій Рейх винищив близько 140 тис осіб з інвалідністю в межах проекту Т4 ("Остаточного рішення" Адольфа Гітлера), спрямованого на очищення нації і створення на її основі раси хазяїв. Спочатку жертв труїли газом, але після протесту німецького духовенства Гітлер наказав труїти їх отрутою чи заморювати голодом.
Більше інформації:
Why You Wouldn’t Survive Life in Nazi Germany
В цьому ж році у Британії вже 59768 дітей з інвалідністю відвідують спеціальні школи. За 1940-1944 роки 908 пацієнтів психлікарень в Німеччині відправлені на евтаназію.
В 1944 році створена Британська рада реабілітації інвалідів.
В 1945 році слово "ідіот" вибуло з законодавчого жаргону.
Між 1945 та 1965 роками біля 50 тис. пацієнтів переживають лоботомію (надріз частини мозку, що з'єднує його лобову частину з іншими, через очні отвори), наслідком чого часто є втрата здатності ходити, говорити, тощо.
В 1948 році прийнято Загальну декларацію прав людини.
З 1954 року в лікуванні психічних розладів використовуються фенотіазини, що дозволяють хворому повернути зв'язок із реальністю. В 1957 році в Британії вийшов звіт щодо неефективності навчання дітей з розумовими вадами у спецшколах.
В кінці 1950-х років у СРСР кооперативи інвалідів об'єднують 4200 фабрик та надають роботу близько 219 тис. осіб.
Однак у 1956-1960 роках Комуністична партія націоналізує всі підприємства, що призводить до безробіття більшості інвалідів.
Частина 6: 1960 – до н. ч. В 1960 році в Італії відбулися перші параолімпійські ігри, що проводяться й нині у кожен олімпійський рік.
В 1963 році д-р А. Пето організує в Угорщині школу-інтернат для учнів з вадами опорно-рухового апарату.
В цьому ж році в англомовному освітньому лексиконі почав використовуватись термін "навчальні обмеження" (learning disability) поряд з термінами: congenital word blindness, minimal brain dysfunction, and perceptual handicaps.
У 1964 році у Франції створено Групу за незалежність осіб з фізичними обмеженнями.
В 1966 році Пол Хант і Пітер Уейд публікують книгу "Тавро", що описує випадки приниження людей з інвалідністю в суспільстві.
В 1970 році у Великій Британії прийнято Закони "Про хронічно хворих та інвалідів" і "Про освіту дітей-інвалідів". З обігу вилучено термін "недорозвинута дитина", проте слово "інвалід" використовується. В університеті Берклі (США) створено програму для навчання та проживання студентів з інвалідністю. Прийнято Декларацію ООН "Про права розумово відсталих осіб".
В 1972 році Пол Хант пише листа в "Гардіан", закликаючи до рівності для осіб з інвалідністю та осіб з типовим розвитком, що поклало початок боротьби проти дискримінації.
В 1973 році в США прийнято перший антидискримінаційний Закон "Про реабілітацію".
В 1974 році сформована Рада проти сегрегації (відділення від суспільства) осіб з фізичними вадами. У Великій Британії створено посаду Міністра з питань осіб з інвалідністю. У Північній Кароліні (США) нарешті припиняє дію стерилізаційна програма в межах теорії євгеніки, що застосовувалась до дітей і підлітків, з яких 60% – чорношкірі, а 99% – дівчата. Після повернення з В'єтнаму травмованих військових, ставлення американців до інвалідів змінюється на краще.
В 1975 році прийнято Декларацію ООН "Про права осіб з інвалідністю". У Бельгії проводиться перший чемпіонат з баскетболу для спортсменів на візках серії Золотий Кубок. Вік Фінкельштайн (людина з інвалідністю) розробляє у Відкритому університеті (Велика Британія) перший в історії курс з вивчення осіб з інвалідністю.
В 1977 році створено королівське товариство з інвалідності та реабілітації.
В 1979 році у США починається виробництво легких інвалідних візків Quickie, що складаються.
В 1980 році в США починають вироблятись декодери для наближення телевізійного зображення для глухих людей.
В 1981 році Світова організація охорони здоров'я публікує Міжнародну класифікацію вад, інвалідностей і порушень. Прийнято Санберзьку декларацію ООН. У Великій Британії прийнято Закон "Про інвалідів", в якому запропоновано шляхи адаптації будівель і доріг до потреб осіб з обмеженнями пересування.
В 1983 році в Денвері (США) створено організацію (ADAPT), що бореться за адаптацію громадського транспорту до потреб осіб з інвалідністю. Також прийнято поправки до Закону "Про освіту осіб з інвалідністю" щодо навчання дошкільників та полегшення переходу учнів з середньої до вищої ланки освіти. В 1984 році в параолімпійські ігри включено перегони на візках. В 1988 році астрофізик Стівен Хокінс публікує працю "Коротка історія часу". В 1989 році прийнято Закон "Про дітей-інвалідів", що розширює їхні права. ООН приймає Конвенцію про права дитини. В 1990 році прийнято Всесвітню Декларацію "Про освіту для всіх". В 1991 році прийнято Закони України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про освіту". В 1994 році прийнято Саламанкську декларацію ЮНЕСКО, що скеровує освіту учнів з інвалідністю. В 1993 році у британському Законі "Про освіту" з'являється стаття 3 "Про дітей зі спеціальними освітніми потребами". В 1998-1999 рр. 13% учнів в США навчаються за спеціальними програмами, оскільки в них виявлені навчальні обмеження.
В 1999 році англійський футбольний тренер Глен Ходдл звільнений за коментар, що інвалідність дається за гріхи. В Україні прийнято Закон "Про загальну середню освіту", а в 2000 році – "Про психіатричну допомогу" та "Про державну соціальну допомогу людини з інвалідністюм з дитинства та дітям-людини з інвалідністю".
У 2003 році прийнято Закон України "Про ратифікацію Конвенції про професійну реабілітацію та зайнятість осіб з інвалідністю".
В 2005 році приймається Касабланкська декларація ООН та Закон України "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні".
У 2006 році приймається План дій Ради Європи щодо сприяння правам і повній участі людей з обмеженими можливостями в суспільстві: покращення якості життя людей з обмеженими можливостями в Європі в 2006-2015.
В 2011 році в Україні приймається Національна стратегія розвитку освіти в Україні на 2012–2021 рр. У 2012 році приймається Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо прав інвалідів".
В 2013 році проходить Національна асамблея людей з інвалідністю. У 2015 році прийнято Закон України "Про внесення змін до деяких законів України щодо розширення доступу сліпих, осіб з порушеннями зору та осіб з дислексією до творів, виданих у спеціальному форматі".
У 2017 році уточнюється Закон України "Про освіту", а в 2018 році – Закон України "Про загальну середню освіту".
